Роменське управління Головного управління ДФС у Сумській області повідомляє, що  категорію платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено статтею 10 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Зокрема, відповідно до ст. 10 цього Закону платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску є особи, які досягли 16-річного віку і не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями та не належать до платників єдиного внеску, члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.  

Перелік документів, необхідних для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, зазначено в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.

Всі платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску з деяких видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, подають до органів фіскальної служби за місцем проживання:

заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно з додатком 3 до Інструкції № 449;

копію трудової книжки (за наявності);

виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);

копію документа, що посвідчує особу.

Члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, надають також документ, що підтверджує їх членство у такому господарстві.

Відповідно до вищевказаної інструкції, за бажанням особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, і у разі отримання від неї заяви, після перевірки викладених у заяві відомостей, органами ДФС у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).

У 2019 році мінімальний страховий внесок за кожен місяць становить 918,06 грн. Для одноразової сплати за попередні періоди згідно з договором про добровільну участь необхідно буде сплатити за кожен місяць з коефіцієнтом «2», що становить 1836,12 гривень.

Одноразова сплата єдиного внеску здійснюється однією сумою протягом 10 календарних днів з моменту підписання Договору.

Роменське управління ГУ ДФС у Сумській області

Роботодавцем було видано наказ про прийняття працівника на роботу та подано повідомлення до ДФС. Після цього працівник повідомив, що на роботу не виходитиме і писати заяву на відкликання заяви про прийняття на роботу відмовився. Які дії роботодавця в такій ситуації?

Частиною третьою ст. 24 КЗпП визначено, що працівника не може бути допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

Порядок повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу затверджено постановою від 17.06.2015 р. № 413.

Пунктом 2 додатка до зазначеної постанови встановлено реквізити, які дають можливість подання уточнюючого повідомлення у разі допущення помилки роботодавцем або необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу (тип «початкове» або «скасовуюче»).

Отже, у разі якщо роботодавцем було подано повідомлення про прийняття працівника на роботу, але працівник так і не приступив до виконання обов’язків, то роботодавцем подається повідомлення про прийняття працівника на роботу типу «скасовуюче».

При цьому Постановою № 413 не визначено особливостей подання «скасовуючого» повідомлення. Тому його подають тоді, коли в цьому виникла потреба.

Штрафні санкції у розмірі мінімальної заробітної плати за порушення інших вимог трудового законодавства, передбачені ст. 265 КЗпП, застосовуються у разі неподання чи несвоєчасного подання повідомлення про прийняття працівника на роботу лише з позначкою «початкове».

Іноді трапляються ситуації, що новоприйнятий працівник не виходить на роботу. Причини цьому можуть бути різні (наприклад, передумав, знайшов інше місце роботи тощо). У цьому разі роботодавцю необхідно видати наказ про скасування наказу про прийняття такого працівника на роботу та подати до ДФС скасовуюче повідомлення.

Зверніть увагу, що наказ про скасування наказу про прийняття працівника на роботу видається на підставі заяви такого працівника або акта про відмову приступити до роботи.

Таким чином, у ситуації, коли працівник відмовляється писати заяву на відкликання заяви про звільнення, роботодавцю необхідно:

скласти акт про відмову приступити до роботи;

видати наказ про скасування наказу про прийняття на роботу;

подати до ДФС скасовуюче повідомлення (у графі 2 у рядку «Тип» поставити позначку «скасовуюче»).

У разі якщо працівник з якихось інших причин не вийшов на роботу і не повідомив роботодавця про своє бажання відмовитися від цієї роботи, трудові відносини з ним не припиняються і скасовуюча форма повідомлення не подається.

Роменське управління ГУ ДФС у Сумській області

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, має відповідно до ст. 50 Податкового кодексу України:

- або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

- або відобразити суму недоплати у складі декларації, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання.

Разом з тим, під час проведення документальних планових та позапланових перевірок платник податків немає права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, слід наголосити, що платник податку має право подати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору до дати початку проведення перевірки, яка вказана в копії наказу про проведення документальної планової або позапланової перевірки.

При цьому, документальна перевірка вважається розпочатою після отримання або пред’явлення платнику податків документів, що дають контролюючому органу право на її проведення.

Роменське управління ГУ ДФС у Сумській області

Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду (тобто протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) року), в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу).

Згідно з п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ. При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними главою 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ, авансові внески, встановлені ПКУ.

Платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:

1) щомісячні авансові внески, визначені ПКУ;

2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці) у податковій декларації окремо відображають:

1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 із змінами і доповненнями (далі – податкова декларації).

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, яка протягом року самостійно прийняла рішення про зміну групи платника єдиного податку (незалежно від обраної нової групи платника єдиного податку), подає до контролюючого органу податкову декларацію наростаючим підсумком у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, в якій заповнює відповідні розділи податкової декларації для відповідної групи платника єдиного податку, на якій перебував такий платник.

В подальшому податкова декларація подається наростаючим підсумком платниками єдиного податку першої та другої груп (за умови не перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного для цих груп) у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, а платниками єдиного податку третьої групи у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, в якій заповнюються відповідні розділи (показники господарської діяльності):

для платника єдиного податку відповідної групи, на якій перебував такий платник – показники за минулий період;

для платника єдиного податку відповідної групи, яку обрав (на якій перебуває) такий платник – показники за податковий (звітний) період.

Роменське управління ГУ ДФС у Сумській області

Законодавством визначено вимогу щодо мінімальної кількості виплат заробітної плати на місяць (не менше двох), якої роботодавець зобов’язаний дотримуватися при встановленні строків виплати заробітної плати. Водночас роботодавець має право виплачувати заробітну плату і більше двох разів (наприклад, раз на тиждень).

Виплата заробітної плати мінімум двічі на місяць є обов’язком роботодавця, який він повинен виконувати незалежно від згоди працівника отримувати заробітну плату один раз на місяць.

Встановлення роботодавцем у документах, що регламентують періодичність і строки виплати заробітної плати, умови про виплату зарплати один раз на місяць є неправомірним, оскільки згідно зі ст. 97 КЗпП роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством.

Тому навіть за наявності заяви працівника з проханням виплачувати заробітну плату раз на місяць виплата зарплати в такий спосіб є порушенням трудового законодавства. Оскільки в цьому випадку вимогу про виплату не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, буде порушено.

Якщо працівник з якихось причин відмовляється від отримання авансу, роботодавець все одно має розрахувати йому аванс, зняти суму авансу в банку, оприбуткувати в касі підприємства і, якщо працівник не отримав аванс після закінчення трьох робочих днів, скласти відомість депонованих сум і здати неодержану працівником суму авансу в банк, а потім виплатити його разом із сумою заробітної плати за другу половину місяця.

У випадку коли заробітну плату на підприємстві перераховують на зарплатні картки, то роботодавець зобов’язаний перераховувати її працівникові як мінімум двічі на місяць у дні, встановлені для виплати авансу та заробітної плати, незалежно від бажання працівника.

Роменське управління ГУ ДФС у Сумській області