Визнання підприємства, установи, організації банкрутом тягне за собою істотні правові наслідки для найманих працівників такого підприємства і зачіпає права та законні інтереси останніх. Правильне застосування норм законодавства про працю та інших норм у разі визнання підприємства банкрутом та проведення ліквідаційної процедури створює умови для якомога повнішого дотримання прав його найманих працівників.

 Такими правами найманих працівників є, насамперед, права, визначені законодавством про оплату праці, про зайнятість населення, а також про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Порівняно з випадками припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з інших підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, особливістю ліквідації підприємства внаслідок визнання його банкрутом є те, що в цьому разі всю роботу, пов’язану зі здійсненням звільнення працівників банкрута, проводить не власник або уповноважений ним орган, а призначений господарським судом ліквідатор.

 Порядок припинення трудових відносин між роботодавцем і найманими працівниками у випадку визнання підприємства банкрутом регулюється Кодексом законів про працю України.

Говорячи про порядок припинення трудових договорів між банкрутом і його найманими працівниками, слід відзначити, що в межах цієї процедури підлягає застосуванню норма ст. 40 КЗпП, згідно з якою заборона звільнення найманого працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника та в період перебування його у відпустці не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства. Інакше кажучи, в разі проведення ліквідаційної процедури у зв’язку з визнанням підприємства банкрутом звільненню підлягають всі наймані працівники такого підприємства незалежно від того, чи перебувають вони у стані тимчасової непрацездатності, та незалежно від їх перебування у відпустці.

Проте призначений господарським судом ліквідатор, відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч. 1 ст. 49-2 КЗпП, має персонально попередити працівників про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці.

При цьому заробітна плата в цей період має нараховуватися найманим працівникам визнаного банкрутом підприємства на загальних підставах.

Норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і Кодексу законів про працю України врегульовують також питання проведення розрахунків з оплати праці та з деяких інших підстав між підприємством і найманими працівниками в разі ліквідації такого підприємства у зв’язку з визнанням його банкрутом.

 Так, абз. 9 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 44 КЗпП встановлюють обов’язок ліквідатора виплатити найманим працівникам, які звільняються у зв’язку з ліквідацією підприємства внаслідок визнання його банкрутом, вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому колективні договори й угоди можуть передбачати інший, більший розмір цієї вихідної допомоги. В цьому випадку вихідна допомога має виплачуватися в розмірі, встановленому такими колективними договорами та угодами.

 Слід зазначити, що абз. 9 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює першочерговий характер виплати зазначеної вихідної допомоги порівняно з іншими видами розрахунків за зобов’язаннями банкрута за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.

 Працівники за вимогами щодо виплати заробітної плати мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

 Після припинення трудового договору у зв’язку з ліквідацією підприємства, яке визнане банкрутом, найманий працівник може отримати статус безробітного, як це передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Законом України «Про зайнятість населення», і отримати матеріальне забезпечення та соціальні послуги на умовах і в порядку, встановлених зазначеними законами.

Як правило процедури, розпочаті відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», закінчуються ліквідацією юридичної особи. Від роботи арбітражних керуючих залежить передача документів підприємства-банкрута в архів, розрахунки з працівниками та Пенсійним фондом України за кредиторськими вимогами, тобто від їх діяльності безпосередньо залежить майбутнє працівників збанкрутілих підприємств, гарантії їх соціального захисту.

Сьогодні  заборгованість перед бюджетом Пенсійного фонду – це не лише порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а й  нанесення  моральної та матеріальної шкоди  пенсіонерам,  які змушені  ходити  без кінця  до управління з надією на призначення або перерахунок пенсії, оскільки заборгованість за внесками впливає на зарахування відповідних періодів до страхового стажу застрахованих осіб. Тобто до того часу, поки  роботодавець не розрахується по нарахованих від заробітної плати внесках, такі періоди не зараховуються до страхового стажу його найманих працівників і не беруться в розрахунок для призначення пенсій.

Головний спеціаліст-юрисконсульт

управління ПФУ в Недригайлівському районі                                                       В. Шаповалова