17 травня Україна вшановує пам’ять жертв політичних репресій. Ця дата встановлена з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних експериментів, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології

З метою належного відзначення цієї пам’ятної дати у селі Курмани за участю голови райдержадміністрації Миколи Тимченка, голови районної ради Сергія Свириденка, Курманівського сільського голови Валерія Глущенка, учнів і вчителів Курманівської загальноосвітньої школи та громадськості відбулося покладання квітів до пам’ятного знаку репресованому уродженцю с.Курмани, письменнику Михайлу Осадчому.  Учасники заходу також відвідали музейну кімнату Курманівської загальноосвітньої школи і  прослухали розповідь про письменника-дисидента, яку підготувала вчителька української мови та літератури Т.М.Гусак.

Квіти було покладено і до пам’ятного знаку полковнику ОУН-УПА Івану Литвиненку у с. Хоружівка.

Політичні репресії в Україні торкнулися багатьох верств населення, як за соціальною, так і національною ознакою. Фізичне знищення громадян, світогляд яких відрізнявся від комуністичного, розпочалося відразу ж після жовтневого перевороту 1917 року. За статистичними даними, у період з 1920 і до початку 1950-х років з України виселено 2 мільйони 880 тисяч розкуркулених селян і членів їх родин. Протягом 1936-1938 років в Україні засуджено 197 тисяч 617 осіб, левову частку яких приречено до страти.

У 1950-80 роки політичні репресії перестали бути масовими, зате набули цілеспрямованого характеру. Їх жертвами ставали учасники опозиційних дисидентських організацій або окремі інакодумці.

Не оминуло це лихо і Недригайлівщину. Уродженець села Курмани Михайло Григорович Осадчий (український журналіст, письменник,  дисидент) у серпні  1965 року був заарештований за звинуваченням в «антирадянськоій агітації та пропаганді». Відтак на судовому засіданні 18 квітня 1966 року його засудили на два роки таборів суворого режиму. Покарання відбував у таборі №11 в селищі Явас, Мордовська АРСР. У січні 1972 року Михайла Осадчого заарештовано вдруге. Разом із іншими представниками української інтелігенції його звинувачували в «антирадянській агітації й пропаганді». Після заслання Михайло Осадчий повернувся до Львова, довго не мав роботи й був змушений працювати вантажником, двірником та кочегаром. У листопаді 1987 року був одним з ініціаторів створення Української асоціації незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ). Помер 5 липня 1994 року у місті Львові. В 2009 році в селі Курмани на його честь відкрито пам`ятний знак, а у  шкільному музеї  зібрано багато матеріалів про його творчий та життєвий шлях, створено фільм.

Іван Данилович Литвиненко народився 4 січня 1891 р. у селі Хоружівка. Закінчив Смілянську школу. У 1917 р. вступив до Армії Української Народної Республіки. У січні 1920 р. пішов у Перший Зимовий похід Армії УНР проти більшовиків і денікінців. Іван Литвиненко очолив Збірний запорозький кінний полк ім. Б. Хмельницького. 16 квітня 1920 р. у Вознесенську війська Дієвої армії УНР розтрощили війська більшовиків та захопили їхню зброю. Крім того, армію УНР було збережено. Командир Литвиненко став героєм, але здоров`я в нього було підірвано.
У 1924 р. полковника Литвиненка залучили до роботи в контррозвідці Державного Центру УНР на еміграції. За наказом уряду УНР Іван Литвиненко керував українською розвідкою на польсько-радянському кордоні.
У вересні 1943 року І.Д. Литвиненко перейшов до Української Повстанської Армії (УПА). Вів активну боротьбу проти німецьких захватчиків і СРСР. Був керівником відділу розвідки Краєвого Військового Штабу УПА–Північ.

Настав день, коли Івана Литвиненка було заарештовано органами НКВД. У 1946 р. він проходив по слідству у справі П. Кожевнікова, члена Першого Проводу ОУН. За однією з версій у 1947 р. Івана Даниловича Литвиненка розстріляли в Лук`янівській в`язниці.