16 лютого відзначив свій 95-літній ювілей учасник бойових дій, шанована та знана людина Полив’яний Олексій Кузмич. Вітати іменинника зібралося чимало гостей, серед них – і представники місцевої влади: голова Недригайлівської райдержадміністрації Руслан Лаврик, Недригайлівський селищний голова Ігор Остапчук, голова районної організації ветеранів Василь Кріпак. Ювіляр народився 1921 року в мальовничому селі Полив’яне, що на Полтавщині. Але так розпорядилася доля, що саме Недригайлівщина стала йому рідною, бо тут прожив усе життя.

1 вересня 1940 року Олексій Полив’яний пішов служити у лави Радянської Армії. Курс молодого бійця пройшов у місті Керч. На початку радянсько-німецької війни був направлений в Новоросійськ, на службу в військово-морській авіації повітряним стрільцем на ІЛ-2.

Перші польоти стрільця Полив’яного відбувалися над кримською землею. Запам’яталося, як отримав поранення під час бою за нафтопереробний завод, який зайняли фашисти. Потім - госпіталь у Батумі, де і зустрівся зі своїм пілотом, потім переправили їх у великий госпіталь для авіаторів у м.Молотов (сучасний Перм). Воювали і лікувалися бійці-побратими разом. Після госпіталю - знову небо і бойові польоти. На ІЛах і на ЯКах. Обороняв Кавказ, допомагав у знятті блокади Ленінграда, визволяв Крим, інші міста.

Повернувся до мирного життя восени 1946 року. Вирішив солдат провідати рідну сестру Мотрю, яка вчителювала на Недригайлівщині у селі Великі Будки. Тут же зустрів і свою долю - вчительку Пашу Рідченко. Згодом побралися, виховали двох синів, дочекалися онуків, правнуків. У мирні повоєнні дні працював на різних роботах у місцевому колгоспі с.Великі Будки. Був і вчителем, і продавцем, і колгоспником. Ще 11 років трудився після виходу на пенсію. Нині проживає у селищі Недригайлів.

Тож многая Вам літа, шановний ювіляре!